Сонет

"Весна" Вівальді в по́думках звучить.
Терно́вий цвіт мережить простір,
Видніється пелюсток біла мить,
А потім щезне "сніжний" острів.

Допоки ж сонце пестить юний цвіт,
Колючки захищають густо,
Так само, як і сотні давніх літ,
Щоб на душі не бу́ло пусто,

Як в тих, хто з чужини прийшов до нас,
Змінити прагне благодаті час,
Війну посіявши зухвало.

Приборкаєм ворожий, звісно, сказ,
Посадимо на те́рен - згинуть враз,
Колючок волі є чимало.

Світлана Пирогова

Последний раз редактировалось Mephisto 2 мая в 11:01

Комментарии (1)

klyaksa37

6 мая в 19:02

«успадкований триптих»

Як вітер, що летить з Карпат,
Я тисячі років Бескидами блукав …
Дикун, нащадок кочових сармат,
Свободу й волю за батьків я взяв.
—
Хрещений кров’ю вбитих ворогів,
Я посуд мав із їхніх черепів! …
Та час змінив форму і сутність,
Та не змінив нашу могутність!
—
Кружляє вороняччя галасливо
Серед покинутих ординцями мерців -
Нікчемна смерть та справедлива
Для людожерів - москалів!

Для добавления комментариев необходимо авторизоваться

Новые

Лорды

Захватывай земли и расширяй свои владения! Исследуй...