Люцина Хворост

Люцина ХВОРОСТ (нар. 1982, Харків) – співачка-шансоньє, журналістка, поетка, письменниця, літературний критик. Авторка трьох виданих збірок поезій та книжки інтерв'ю. Створила близько п’яти десятків пісень у стилі шансону, романсу, ретро-кабаре і традиційної естради. Перекладач із польської мови. Перекладала українською мовою есеїстику Кшиштофа Зануссі, мемуари Данути Валенси, фейлетони Стефанії Ґродзєнської, поезію Леопольда Стаффа і Казімєжа Пшерви-Тетмаєра. Любить неокласичну поезію, фортепіанні мелодії, іноземні мови, старе кіно, капелюшки, філософські дискусії, тихі передмістя, хатні рослини, великодушність і шляхетність у людях.
У 2004 році з відзнакою закінчила філологічний факультет Харківського національного університету ім. В. Каразіна. «Я нітрохи не шкодую, що провела п’ять років у стінах філфаку. Це допомогло мені викристалізувати культуру пісенного тексту. Гадаю, якби не гуманітарний вишкіл, який дає, крім усього іншого, і загальну ерудицію, і глибину мислення, мої тексти залишалися б інфантильно-пласкими, хай і гарно заримованими».
2005 року в студії харківського музиканта В'ячеслава Шахова здобуває перший досвід звукозапису: саме там записано зокрема першу версію пісні «Арт-кафе «Бельведер».
Від 2007 року на запрошення головного редактора Володимира Науменка розпочинає співпрацю з літературно-публіцистичним часописом «Березіль» (Харків – Київ). «Робота в журналі сформувала мій літературний смак, а пан Володимир допоміг мені повірити в себе саму як у літератора».
У тому ж таки 2007 році в харківській студії Age Music записує «Січневу ніч» (інша назва – «Січневе танго»).
У 2008–2010 рр. співпрацює з харківським композитором та аранжувальником Борисом Севастьяновим, записує в його студії два вальси – «Надарма» і «Блиск емеральдових лез», а також першу версію «Балади про Уту Наумбурзьку». «"Ута" задумувалась як рок-балада, однак Борисів талант аранжувальника зробив із неї міні-симфонію. Він зумів передати пафос і тугу ґотики, навіть збагатив мій початковий задум».
2009 року записує самвидавний музичний альбом «Арт-кафе «Бельведер», який поширює серед друзів.
2009 року за сприяння харківських поетів і видавців Володимира Науменка та Андрія Костинського видає першу збірку поезій «ГаЛЮЦИНАції» та презентує її в Харкові. Презентацію зорганізовано у формі театрально-музичної вистави за участю камерного театру «P.S.» (менеджер та промоутер заходу – Тетяна Терен, художні керівники театру – Світлана та Степан Пасічники).
У тому ж таки 2009 році знайомиться з Ларисою Вировець, поеткою та художницею, очільницею Харківського Українського Клубу «Апостроф», і приєднується до Клубу. «Саме Лариса надала мені майданчик для виступів – без неї я б так і співала у власній кімнаті. Але в Клубі я знайшла більше, ніж просто публіку: я знайшла однодумців, друзів, велику родину».
2010 року виходить друга збірка віршів – «Паперовий кораблик», із післямовою харківської поетки Олександри Ковальової. Завдяки видатному київському поетові Володимиру Базилевському відбувається знайомство Люцини Хворост з Оленою О’Лір, столичною поеткою та перекладачкою, послідовницею неокласичної школи в українській літературі, та її вчителем – «шостим неокласиком» Ігорем Качуровським.
Паралельно у 2010 році розпочинається робота над великим журналістським проєктом Люцини Хворост – серією інтерв’ю з визначними літераторами, мовознавцями, громадськими діячами Харкова та України. Першим героєм інтерв’ю стає тогорічний ювіляр – політв’язень, мовознавець і журналіст Святослав Караванський.
У 2010 році на пропозицію харківського поета Олександра Бобошка Люцина Хворост записує українську версію відомої французької пісні «Шербурзькі парасольки» («Забери з собою стиглих яблук сум...»). Автор музики – Мішель Леґран, автор українського тексту – Олександр Бобошко.
Навесні 2011 року Люцина Хворост виборює право участі в Першому всеукраїнському благодійному фестивалі українського романсу імені Квітки Цісик (Львів) і здобуває там першу премію (ґран-прі отримала талановита львів’янка Оксана Муха). Продюсером проєкту був Алекс Ґутмахер, а високу винагороду Люцині вручала сама Ніна Матвієнко. Для конкурсу було записано пісню з репертуару Квітки Цісик «Верше мій, верше» (акомпанемент Миколи Воловика (гітара), звукозапис і додаткові акустичні ефекти Лесі Кофанової).
У червні 2011 року на запрошення львівської шансоньє Наталки Криничанки Люцина Хворост у супроводі харківського барда Миколи Воловика бере участь у фестивалі патріотичної пісні «Героїчна Тустань» (Львівщина).
У серпні 2011 року разом з Ларисою Вировець бере участь у зорганізованому Київським літературним музеєм вечорі поезії «Ґалерея жіночих портретів» (назву взято з «ГаЛЮЦИНАцій» Люцини Хворост). Крім двох харківських поетес, до творення поетичної вистави долучаються й киянки: Олена О’Лір, Ольга Башкірова, Наталія Науменко, Надія Гаврилюк.
Навесні 2012 року Люцина Хворост здобуває Міжнародну україно-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара в номінації «мала проза».
2012 року знайомиться з молодим харківським музикантом Дмитром Самойленком, саксофоністом і джазменом, який вирішує спробувати себе в ролі аранжувальника. У 2012–2014 рр. Дмитро аранжує кілька пісень Люцини: «Романс про минуле», «Солодко-гіркий романс», «50, 60, 70 років тому», «Чері», «Августійший», «Дощ іде, мов на сповідь», «Зорі в ту ніч не падали». У той самий період побачила світ і пісня «Посередині серпня» на текст Лариси Вировець (аранжування Владислава Алтухова). Дмитро Самойленко виступає також і в ролі звукорежисера.
30 червня 2012 року дає концерт просто неба на подвір’ї Харківського літературного музею. Запрошені гості – бард Микола Воловик, Ірина Скринникова, поети Лариса Вировець, Олександра Ковальова, Віктор Бойко, Анатолій Перерва, В’ячеслав Романовський.
У серпні 2012 року виступає на мітинґах проти «мовного закону» тодішньої влади та бере участь у поетичному марафоні на підтримку української мови в Харкові.
У вересні 2012 року виступає на фестивалі «Сад божественних пісень» (Бабаї), присвяченому Григорієві Сковороді, – не лише як запрошена співачка, а й як ведуча в парі з харківським актором і відомим конферансьє Миколою Мохом.
У лютому 2013 року до Люцини звернулася Леся Шухевич, дружина громадського діяча і політв’язня Юрія Шухевича, з проханням дати нове життя «Повстанському танґо», пісні, написаній під час ІІ світової війни двома зв’язковими Головного Командира УПА Романа Шухевича – Ольгою Ільків та Мартою Пашківською. Аранжування зробив Дмитро Самойленко, і «Повстанське танго» у виконанні Люцини Хворост Харків уперше почув на волонтерському концерті в парку Шевченка на День незалежності у 2013 році. Удруге ця пісня пролунала перед харків’янами так само просто неба – Люцина Хворост виконувала її, стоячи на вантажівці на харківському Євромайдані 29 листопада 2013 року.
У вересні 2013 року Люцина бере участь у щорічному фестивалі українського романсу «Осіннє рандеву» (Миргород) і виборює там другу премію.
Наприкінці 2013 року починає співпрацювати зі звукорежисером Юрієм Овчаренком. Саме в його студії у 2013–2018 рр. записано більшість пісень Люцини Хворост: «Дощ іде, мов на сповідь», «Зорі в ту ніч не падали», «Онуфріївський парк» (текст Володимира Базилевського), «День при дні», «Нас покличе танґо», «Авжеж», «Гвоздики і маки», «Сніги понад нами», «Сад відлітає» (текст Володимира Базилевського), «Сусіди ліворуч, сусіди праворуч» (текст Лариси Вировець), «Осіннє сонце», «27 трамвай», «Брати і сестри», «Сквер», «Не телефонуй мені» (текст Лариси Вировець), «Ва-банк», «Ти не любиш», «Перепливи», «Віхола-блюз», «Японський вальс» (текст Олени О’Лір).
Наприкінці 2013 – на початку 2014 року бере активну участь у волонтерських концертах на харківському Євромайдані. У зв’язку з Революцією Гідності та війною тимчасово призупинено реґулярні зустрічі Клубу «Апостроф».
Улітку 2014 року на запрошення київського письменника та історика Романа Коваля Люцина Хворост разом із бардом Миколою Воловиком бере участь у Фестивалі патріотичної пісні «Рутенія» (Київ).
Восени 2014 року за спонсорської підтримки того ж таки Романа Коваля у київському видавництві «Наш Формат» виходить ліцензійний альбом Люцини Хворост «Солодко-гіркий романс».
2014 року Дмитро Самойленко виїздить за кордон, і відтоді постійним аранжувальником Люцини Хворост стає досвідчений харківський рок-музикант Валерій Чуйков.
У 2014–2016 рр. Люцина бере участь у волонтерських концертах у Харкові та у виїздах на фронт. Разом із харківськими та київськими артистами-волонтерами виступає перед вояками на територіях, близьких до фронту і кордону, в тому числі звільнених від окупантів. «Саме фронтові концерти дають артистові чи не найповніше відчуття своєї необхідності, запотребованості: саме там чекають на тебе, хочуть чути твою пісню. А воякам це потрібно, щоб упевнитись: тут, у тилу, є ті люди і ті цінності, що їх варто захищати». Серед відвіданих населених пунктів – Слов’янськ, Краматорськ, Бахмут, селище Первомайське, Новогродівка, Костянтинівка, Соледар, Старобільськ, Біловодськ, Мілове. Серед залучених митців: барди Анатолій Сухий і Василь Лютий, поет Сергій Жадан, співачка і бандуристка Світлана Мирвода, співачки Влада Чайка і Тетяна Шершова, співачка і авторка пісень Світлана Касьяненко, сурмач Майдану Кость Олійник, композитор і співак Борис Севастьянов, харківський рок-гурт «Папа Карло» та ін.
На початку 2015 року разом з мистецькою групою «Арт-Десант» (очільники – київський режисер Сергій Архипчук та вінницький волонтер-меценат Олег Білик) Люцина Хворост їде у тур Західною Україною. Охоплені міста: Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Івано-Франківськ. Серед музикантів, що брали участь у проєкті: тріо «Ґонта», співачка і бандуристка Світлана Мирвода, співачка і композиторка Леся Горова, співак і музичний керівник Віктор Шайда, співак і композитор Віктор Відоменко, гітарист-віртуоз, рокер Сергій Шматок.
У лютому 2015 року на запрошення волонтерки, директорки Харківського планетарію Галини Желєзняк Люцина Хворост дає великий концерт у Планетарії. «Ніколи не забуду: згасає світло, і наді мною загоряється зоряна баня; я співаю, а зодіак обертається над моєю головою».
2015 року друком виходить третя поетична збірка Люцини Хворост – «Скликаю птаство», з післямовою Олени О’Лір.
2015 року у співпраці з композитором-аранжувальником Дмитром Новичонком та студією ForMoreProduction Люцина записує українську версію польського танґо Єжи Петерсбурзького/Анджея Власта «Już nigdy» («Ніколи»). Український текст – переклад польського – належить самій Люцині Хворост. Цей твір стає одним з найяскравіших у репертуарі Люцини.
У вересні 2015 року на запрошення поетес Юлії Ткачової та Оксани Мардус Люцина Хворост виступає у Новій Водолазі – на презентації книжки Юлії Ткачової.
У жовтні 2015 року Люцина як запрошена гостя бере участь в одному з чергових фестивалів проєкту «Незабутня Квітка», присвяченого Квітці Цісик, – цим разом у Вінниці.
У серпні 2016 року на пропозицію меценатів Романа Коваля та Романа Боровика виступає як запрошена співачка на зустрічі активістів Історичного Клубу «Холодний Яр» у Корсуні (Черкащина).
Наприкінці серпня 2016 року на запрошення волонтера Юрія Уманського виступає на подвір’ї Харківського літературного музею із сольним концертом – у рамках доброчинного фестивалю «Квітка-Fest», присвяченого Григорієві Квітці-Основ’яненку і спрямованого на допомогу дітям переселенців з окупованих територій.
Наприкінці 2016 року в уславленому київському видавництві «Ярославів Вал» за підтримки ґенерального директора Михайла Слабошпицького виходить збірка розлогих інтерв’ю Люцини Хворост «А скажіть, будь ласка», з передмовою Володимира Науменка, поета і журналіста, головного редактора літературно-публіцистичного часопису «Березіль». Героїв книжки – шістнадцятеро: Святослав Караванський, Орест Ткаченко, Лариса Вировець, Володимир Брюґґен, Василь Боровий, Олександра Ковальова, Анатолій Перерва, Микола Шатилов, Лариса Масенко, Максим Стріха, Володимир Базилевський, Ігор Муромцев, Олена О’Лір, Роман Коваль, Михайло Слабошпицький, Марина Павленко. «Ця строката книжка, що творилася кілька років, являє собою поліфонію українських голосів – голосів, які належать нашим непересічним сучасникам, особистостям, які в реальному часі творять новітню українську культуру. Це письменники і мовознавці, меценати і громадські діячі, старші й молодші, і в кожного з них – своя істина, свій шлях, свій обрій і своя візія України Особливе місце у книжці належить Харкову – українському Харкову, його письменницькій громаді та гуманітарній інтеліґенції, імена якої протягом десятиліть Незалежності скромно притишувалися…» 2017 року Люцина Хворост презентує книжку в Києві (модератор – Павло Щириця) та Харкові (модераторка – Олена О’Лір) у книгарнях мережі «Є». Але й після видання книжки проєкту не завершено, робота над ним триває: Люцина Хворост знаходить для своїх бесід нові голоси, які, на її думку, недостатньо почуті в Україні.
27 грудня 2016 року в харківському арт-клубі «Агата» відбувається концерт Люцини Хворост із програмою «Сніги понад нами».
У січні 2017 року на запрошення київського режисера Сергія Архипчука Люцина Хворост бере участь у вечорі пам’яті політв'язня, журналіста і мовознавця Святослава Караванського в Києві (Fedoriv Hub). Інші гості, які прибули вшанувати пам’ять видатного діяча: мовознавець Лариса Масенко, дисидент Олекса Різників, співачка Леся Горова, письменниця Леся Степовичка.
9 лютого 2017 року в арт-клубі «Агата» Люцина Хворост проводить спільний концерт із джазовою композиторкою та співачкою Іриною Бондаренко – під назвою «Діалог»: «…діалог між шансоном і джазом, між вінтажем і сьогоденням, між замріяною алеєю саду і динамічним проспектом великого міста». У концерті взяли участь харківські поети: Юлія Баткіліна, Мар’яна Даниленко, Світлана Загреба, Юлія Максимейко, Катерина Єгоренкова, Анна Кисельова, бард Микола Воловик, панк-рокер Сергій Ковальов.
У квітні 2017 року на запрошення Василя Рябка, фронтмена рок-гурту «Папа Карло», Люцина Хворост уперше співає на волонтерському концерті у Дніпрі.
У травні 2017 року Люцина Хворост разом з Оленою О’Лір виступає в Новограді-Волинському на урочистостях, зорганізованих письменником та меценатом Миколою Хомичем і присвячених Лесі Українці. Інші запрошені гості: київська поетеса Наталя Куліш, рок-співачка Христина Халимонова.
У серпні 2017 року на запрошення волонтера Івана Соловія, сина політв’язня, Люцина Хворост бере участь у концерті «Свято замку» у селі Сидорів (Тернопілля), яке уславилося старовинною фортецею-кораблем – оборонною спорудою середини XVII ст .
Навесні 2018 року Люцина Хворост разом з іншими харківськими поетками Ларисою Вировець та Світланою Загребою на запрошення директора Хмельницького обласного літературного музею Василя Горбатюка їде до Хмельницького і бере участь у фестивалі «Зернослово», присвяченому пам’яті Костя Гордієнка. У межах фестивалю літератори відвідують Кам’янець-Подільський і виступають у тамтешньому університеті.
Улітку 2018 року завдяки харківському волонтерові Юрієві Уманському зустрічі Харківського Українського Клубу «Апостроф» відновлюються у вдосконаленому форматі – у соціальному клубі The Cat in the High Castle, в самісінькому середмісті. Клуб здобуває новий слоґан – «Українське серце Харкова». Голова Клубу – Лариса Вировець, заступниця – Люцина Хворост.
Улітку 2018 року Люцина розпочинає співпрацю з молодим звукорежисером Сергієм Кудряковим та його студією Ice Records. Там вона у 2018–2019 рр. записує композиції «Чорне і біле», «Танґо надії», «Я не скажу» та оновлену версію «Арт-кафе «Бельведер». Аранжувальником виступає Валерій Чуйков. Робота над новими піснями триває.
У жовтні 2018 року Клуб «Апостроф» організовує проєкт «Подільська осінь у Харкові»: до слобожанської столиці приїздять хмельницькі поети Михайло Цимбалюк і Віталій Міхалевський, прозаїк Петро Маліш та бард Леонід Мазур, приймають їх Лариса Вировець і Люцина Хворост. У рамках події відбувається ціла низка музично-поетичних виступів у вишах та бібліотеках Харкова.
Наприкінці листопада 2018 року на запрошення відомої поетеси Тамари Севернюк та організаторки культурних заходів Наталії Додяк Люцина Хворост у супроводі Лариси Вировець бере участь у фестивалі імені Назарія Яремчука у м. Вижниця (Буковина). У межах того ж таки проєкту 28 листопада 2018 року в Чернівецькому центрі мистецтв «Вернісаж» відбувається спільний творчий вечір Тамари Севернюк, Лариси Вировець і Люцини Хворост. Також у рамках поїздки Люцина Хворост і Лариса Вировець беруть участь у творчих виступах у буковинських селах Мигове та Берегомет.
16 грудня 2018 року в клубі Юрія Уманського The Cat in the High Castle відбувається камерний концерт Люцини Хворост із танґо-програмою «Танґо надії», а 24 лютого 2019 року на базі того ж таки закладу Люцина дає концерт із поп-рок-програмою – «Ва-банк». Обидва концерти відбулися за участю харківської композиторки, співачки, поетки та художниці Ірини Бондаренко і бардів Клубу «Апостроф».
Наприкінці березня 2019 року Люцина Хворост знову бере участь у благодійно-мистецькому проєкті «Незабутня Квітка» (генеральний продюсер – Алекс Ґутмахер), який уперше в історії відбувається в Харкові.
Далі буде...