Очеретяний Кіт

«Очеретяний Кіт»
Заснований у 1995 році. Назва походить від однойменної тварини, яка живе при болоті в очереті, де є все, що їй потрібно для існування, вміє плавати. Учасники гурту дуже люблять мандрувати, але принципово хочуть жити у рідній Вінниці, де можуть спокійно займатись творчими експериментами.
Гурт — учасник всеукраїнського фестивалю «Червона рута» 95,97,99,2001; фестивалів «Тарас Бульба» 2002 (м. Дубно), «Мазепа-фест» 2004 (м. Полтава), «Шешори» 2004,2005, 2006, «Країна мрій» 2005, «Рок-екзистенція» 2005, «Ростоки-2005» (м. Івано-Франківськ), «ДрайвомірЪ» — 2004, 2005 (м. Чернівці), «Етно-еволюція» 2006. До «Мандрівки у Косаківку» (платівка вийшла 19 травня 2006 року на лейблі UKRmusic) гурт офіційно випустив три платівки — «Бурса» (1998), «Манія» (1999), «Коломийки» (2002).
Трохи лірики
Назва гурту з’явилася 1995 року, коли (за легендою) Костянтин Бушинський (Буш) побачив цю нашу тотемну істоту у київському зоопарку, і зрозумів, що це воно є.
Зараз «О.К.» живе у Вінниці. І тут йому добре. Південний Буг-поруч, в ньому завжди є риба, а на берегах-вдосталь того, що дарує і радість, і печаль. Але час від часу «О.К» вирушає на пошуки «чогось такого» в інші кутки і закутки Національного парку Україна. Коли врозсип, коли вкупі.
«… Повертатися в рідні очерети з далеких гір і степів не менш приємно, ніж вирушати в мандрівки. Бо важкі торби здобутих вражень бентежать так само, як і легкі повітряні кулі мрій-сподівань. Самі розумієте, що настає потім: торби розв’язуються, здобич витягається і починається-що? Скажімо так,-експерименти…
…Наші перші експерименти з трофейним, не подільським, фольклором пов’язані з, очевидно, найдрайвовішим музичним українським краєм-Карпатами. Старий музика з села Лімни дід Юра цей драйв називав „грати з азартом“…
… Горянські коломийки у нас якось підозріло спліталися з рок-н-рольними рифами. Але ми освячували ці гібриди вірою в те, що в сучасному музичному небі України, з його боїнго-кукурудзяниками, дуже не вистачає добрячого рок-фольклорного змія-дракону…»
… Якось, завдяки придбаній у від’їжджаючої єврейської родини збірці чумацьких пісень, ми відкрили новий для себе світ-світ пронизливого і водночас спокійного мелосу, досить зневажливого ставлення до себе і, навпаки, крайньої поваги до трудяг-воликів. Тож запрягли і ми собі віртуальних круторогих і попливли в степи, туди, де небо велике і вдень, і вночі, туди, де віє сухий вітерець, а до Полтави чи Решетилівки все ще далеко…
… Подорожі у просторі і у часі інколи змінюються подорожами вглиб. Цей вимір руху надають нам пісні Анатолія Секретарьова, математика, історика, поета, нашого «заочеретяного» товариша. Світ його пісень-це той Крим і Рим, куди ми вирушаємо чи то по сіль, чи то по досвід." Втім, нехай він сам скаже:
«…Моє знайомство з „котами“ почалося давно, 93-року. Щоправда, тоді тільки з одним з них - Романом Крілем. Потім потроху усі перезнайомились. Вони кажуть, що я їх вчитель. Втім, я сам у них також вчуся, та ще й вболіваю за них. Оце десь рік минув, як вони, на мій погляд, „перелізли через паркан“. До цього до Саду вони тільки підбиралися. Якщо все буде добре, незабаром, в наступному альбомі, побільшає їхніх самостійних мандрівок. Поки що їх хоч і небагато, але вони вдалі. Тож - гайда у Косаківку!..»