Олександр Нетребчук, Юрій Мисливець, Олеся Січкіна, Андрій Негреску, Ростислав Коваль як Langsames Steuer зібралися
Олександр Нетребчук, Юрій Мисливець, Олеся Січкіна, Андрій Негреску, Ростислав Коваль як Langsames Steuer зібралися 1991 року. Зібралися, щоб... поспівати пісень німецькою. Langsames Steuer були єдиним німецькомовним гуртом Києва (і, скоріше за все, й всієї України). Цікаво, що могло б ховатися за вибором німецької як мови текстів і мови спілкування з публікою (до публіки зверталися виключно німецькою)? Думаю, не тільки піжонство. Що приходить в голову перше, коли чуєш німецьку? „Гітлер капут”, „шмайсер”, „генде гох”. Агресія. Наступ. Напір. Для того, щоб німецька звільнилась від асоціації з агресією, має пройти ще не знаю скільки часу. Німецька – це міцний залізобетонний вал, що тягнеться з землі до неба і з сходу на захід. Німецька – це сила. Вони призвана спочатку встановити дистанцію, підкреслити відмінність, а потім загіпнотизувати та підкорити маси. Приблизно так це мало би працювати. Проте не спрацьовувало: маси не підкорювалися і на концертах нойзовий інді-рок сприймали прохолодно, хоча і йшлося там радше про Einsturzende Neubauten і DAF, ніж про Messerschmitt і Junkers.
За три роки свого існування гурт записав два магніто-альбоми – ”Das Langsames Steuer” (1993) і „Добряче вино” (1994). За життя групи видані вони не були. З них і складається згаданий вище диск 2001 року.
2002 року на Quasi Pop вийшов ще один компакт-диск – ”Konzerte 17 Mai 1994”. Це запис виступу Langsames Steuer, котрий відбувся 17 травня 1994 року в Українському домі (музеї В. І. Лєнiна), у Києві. Виступ можна вважати видатним з двох причин. По-перше, на ньому група виконала практично всі свої пісні, в тому числі безперечні гіти "C4F/Feiner Wein", "Abends bin ich tolerant", "Eldorado", "Von Zeit zu Zeit". Звук на концерті і, відповідно, на записі – це саунд Langsames Steuer у всій красі: меланхолійні мелодії, похмурі „готичні” клавішні, гітари, що дзижчать, шалена ритм-машина. По-друге, мені здається, цей концерт поставив крапку в періоді, коли в Києві з’явилося (і зникло) кілька музикальних колективів, що спромоглися запропонувати кілька оригінальних ідей і записати кілька цікавих платівок, про деякі з яких тут йшлося. Невдовзі після концерту зникли й Langsames Steuer.
Роман Піщалов, журнал Аутсайдер